Звернення сільського голови в річницю звільнення від російських загарбників
31 березня виповнюється 365 днів із дня звільнення Новобасанської громади від рашистських окупантів.
Повномасштабне вторгнення російських військ в Україну остаточно зірвало маску з агресивного путінського режиму, що 9 років прикидався «миротворцем» та «третьою стороною» у війні на сході України, поширюючи на весь світ дезінформацію, брехню про «Донецьку та Луганську народні республіки», які насправді є підконтрольними Москві окупаційними режимами в Донецькій та Луганській областях України. Путін намагався переконати світ, буцімто в Україні триває «громадянська війна».
24 лютого увесь світ побачив злочинне повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну. А вже 27 лютого усі жахіття «руського міру» Новобасанська громада почала відчувати на собі. Першими загинули шестеро мирних жителів села Старий Биків: Богдан Гладкий, Ігор Явон, Олег Явон, Володимир Путята, Олександр Могирчук та Олександр Василенко, які були закатовані рашистами. А далі почалося пекло, у якому довелося жити цілий місяць. Обстріли, допити, залякування, взяття в полон – лише маленька частина жаху, який довелося пережити. Але ми вистояли, не зламалися, не скорилися: ні старенькі люди, ні молодь, ні діти…
Місяці жорстокого російського полону довелося пережити нашій юній Вікторії Андруші…
Біль, страх і невідомість щодня корили душі наших мешканців. Але усі трималися мужньо і дружньо, допомагаючи одні одним. Під обстрілами місцеві жителі ремонтували лінії електропередач у Новій Басані, випікали хліб та роздавали молоко для вороньківчан та прилеглих сіл у Вороньківському старостинському окрузі.
І усі – усі разом чекали наших непереможних Захисників, вірили, що вони прийдуть, звільнять нашу рідну громаду. І цей день настав!!! Ціна його для нашої громади – це смерть наших Героїв – Назара Небожинського та Андрія Назаревича, які ціною свого життя звільнили Нову Басань. Ціна переможного дня у нашій громаді – це віддане життя жителя села Вороньки Сергія Хряпи, який у лавах ТРо звільняв село Стара Басань…
19 загиблих цивільних осіб, серед яких одна дитина….
15 поранених жителів громади…
423 пошкоджених житлових будинки, з яких 69 зруйновано вщент…
Пошкоджена практично уся інфраструктура….
Сотні скалічених доль, зранених сердець…
Але ми – сильні, ми – незламні… Ми подолали внутрішні страхи, бо чітко розуміємо, що цього ніхто, крім нас, не зробить. Це знають наші хоробрі воїни, які зараз захищають нас на фронтових рубежах.
І тому ми повинні і далі мужньо стояти, відновлювати наші зруйновані міста і села…
І ми з Вами це робимо…
Лише за рік нам усім разом з працівниками різних сфер, з військовими, з працівниками ДСНС, поліцією, медиками, аграріями, благодійними фондами, іноземними партнерами вдалося:
- провести розмінування території;
- забезпечити правопорядок і безпеку у громаді;
- відремонтувати більшість пошкоджених житлових будинків;
- забезпечити функціонування закладів освіти та медицини;
- розпочати будівництво з «нуля» 26 житлових будинків;
- підготувати укриття в усіх освітніх закладах громади;
- забезпечити житлом внутрішньо переміщених осіб;
- проовести ремонтні роботи у закладах соціальної інфраструктури…
Тож, подолавши рік цієї боротьби, ми не відступимо. Сьогодні кожен має власний фронт і разом ми здатні зробити все, щоб це була остання річниця війни, далі – лише Перемога.
Слава Україні!
Слава нашим незламним Захисникам!
З повагою, сільський голова Микола Дяченко
