Мазурик Павло Петрович

МАЗУРИК ПАВЛО ПЕТРОВИЧ

(05.09.1991 – 29.07.2026)

       Народився 5 вересня 1991 року в місті Буча (Київська область).

       Невдовзі разом з родиною переїхав до столиці нашої країни – міста Києва. Після завершення навчання в столичній середній спеціалізованій школі №7 імені М.Т. Рильського та здобуття середньої освіти, продовжив навчання в коледжі, по завершенню якого отримав професію столяра. Завжди відзначався добротою, чесністю та надійністю. Був людиною праці та надійною опорою для рідних та близьких.

       Свій військовий шлях розпочав ще у 2010 році, коли проходив строкову службу у Військово-Морських Силах Збройних Сил України в місті Севастополь. Безмежно любив життя, будував плани на майбутнє. У 2018 році одружився, створивши власну щасливу родину. Проживав та працював у місті Києві, підтримував своїх батьків.

       Жорстока війна росії проти України не залишила вибору. Тож коли ворог прийшов нищити нашу землю, не зміг стояти осторонь та 16 травня 2025 року доєднався до лав захисників України у складі 13-ї бригади оперативного призначення «Хартія» Національної гвардії України. Захищав Україну на посаді старшого механіка-водія 2-го відділення 2-го взводу 7-ї роти 3-го батальйону оперативного призначення 13-ї бригади оперативного призначення «Хартія». Мужньо виконував свій військовий обов'язок по захисту рідної землі.

       29 липня 2026 року, виконуючи бойове завдання, пов’язане з захистом суверенітету та територіальної цілісності України, зберігаючи відданість військовій присязі на вірність українському народу, в бою біля населеного пункту Веселе Харківської області отримав поранення несумісне з життям.

       Похований 01 серпня 2026 року селі Нова Басань (Ніжинський район, Чернігівська область).

ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!

СЛАВА УКРАЇНІ!